Категории раздела
| Мои статьи [5] |
Наш опрос
Мини-чат
Статистика
Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Мои статьи |
Меленівська метрика 1768 р.
| Віктор Мойсієнко (Житомир) Метрична книга с. Мелені - пам’ятка української мови XVIII ст. У Центральному державному історичному архіві України (ф. 127, оп. 1012, спр. 323) зберігається Метрична книга записів-реєстрацій новонароджених, шлюбів та смерті за, що сталися у селі Мелені (тепер Коростенського району Житомирської області) за 1763-1778 рр. У книзі 16 аркушів, записи вели 3 писарі: І – 1-3 арк.; ІІ – 4 арк.; ІІІ – 6 арк.; ІІ – 7-16 арк. Книга збережена у задовільному стані. Майже всі записи читабельні, лише в нижній частині на кількох аркушах деякі слова останнього рядка відсутні – обірваний низ аркуша. Папір дуже ушкоджений шашелем, особливо два перших аркуші. Записи писарі (можливо, самі священики) вели досить акуратно. Особливо привертають увагу записи за ієрея Йосипа Бутрика. Заголовки виписані чітко, більшими літерами. Відчувається спроба писати півуставом. Графеми не з’єднані. Дуже рідко вживано надрядкові літери. Це стосується і ведення решти поточних записів цим писарем. Зовсім відрізняються скорописи двох інших писарів (можливо, ієрея Олександра Заруцького та ієрея Олександра Бавінського). Це типові почерки XVIII ст. Книга становить цінність не лише з точки зору наведеного в ній антропонімікону жителів с. Мелені Коростенського району Житомирської області, відтворення соціальних відносин між його мешканцями, але й мовної сторони. Записи здійснені тогочасною писемною мовою з численними народнорозмовними рисами. Перед характеристикою лінгвальних особливостей наведемо найхарактерніші записи усіх трьох писарів. При метаграфуванні тексту відтворені всі графеми, титла не розкриваємо, надрядкові графеми, інтерпункцію зберігаємо. Власні назви передано відповідно до сучасного правопису. Мікродіалект села Мелені (розташоване на південний схід від м.Коростень поблизу р. Ірша) відноситься до іршанських говірок (за класифікацією професора М.Никончука) середньополіського діалекту, характеризується такими основними рисами: - вживання голосних ô, ê на місці давніх *о, *е, *ě у наголошеній позиції: кôн΄, свôĭ, шêс΄т΄, 'с΄êно, в'йêдра; - вживання о, е на місці давніх *о, *е, *ě у ненаголошеній позиції: ко'н΄а, сво'го, шес'ти, сêн'ц΄е, вед'ро; - вживання е на місці давнього *ę у ненаголошеній позиції: 'девет΄, 'тисеча, 'памет΄; - тверда вимова приголосних перед ненаголошеним е (<*е, *ě, *ę): ле'сок, ме'шок, пе'сок, де'теĭ, 'камен΄, де'сет΄; - злиття колишніх ыі>иі: 'риі'ба, виі, 'жиіто, миіш, 'тиіжден΄, во'ниі; - зміна і > е на початку слова: йер'жа, 'йêлко, йе'жук; - тверда вимова р: ра'биі, ко'сар; - збереження форм двоїни: д΄вê вед'рê, ок'н΄ê, йеĭ'ц΄ê; - вживання тільки одного закінчення -у в формах давального відмінка множини іменників ІІ відміни чоловічого роду: б'рату, ко'н΄у; - збереження давніх форм іменників середнього роду на -ьjе: го'л΄:е, д'руч:е, 'кол΄:е; - вживання усічених форм прикметників чоловічого роду у формі називного відмінка однини: зе'лениі, 'сиін΄і; - редукція кореневих приголосних г, ж, з, с при творенні форм вищого ступеня у прикметниках та прислівниках з основою, ускладненою суфіксом -к-: 'важкиі - 'вакшиі, 'лехкиі - 'лекшиі, 'ниіз΄ко - 'ниікше; - редукція давнього суфікса -ее- для творення вищого ступеня прислівників: ско'рêĭ, моц'н΄êĭ; - вживання тільки суфікса -ть в інфінітивах: чиі'тат΄, ка'зат΄; - збереження м’якості передньоязиковим с у фіналях зворотних дієслів: ку'пайус΄а, на'йêўс΄а; - тверда вимова ц у фіналях зворотних дієслів у формах ІІІ особи множини: ку'пац:а, 'миіц:а тощо . Із мовних особливостей аналізованої метричної книги відзначимо: у підсистемі голосних: превалююче написання и відповідно до *ě: винчаннихъ, Маций, жени Пелагии, Андрий, Андриювъ, по исповиди, тила, при храми, заповидехъ, свидители, з дивкою Пелагиею, Зофия, невистка, зо всимъ; рідше трапляється ¾: при храм¾, в¾нчанихъ, в¾ка, Б¾лорус, запов¾дехъ, испов¾ди стои, Матв¾й, Вас¾новичъ, Мел¾новски, т¾ла; поодинокі з е: Андреї#, Матфе#, Матфей, неделние, Сингаевска; Нерідко буква ¾ пишеться на місці и: чил¾, св¾дители, Бав¾нски, Стретов¾ча, пан¾; В імені Їсипъ, Исипъ спостерігаємо написання і на місці е, в Меленях дотепер збереглося ім’я 'Єсип, Пет'ро 'Єсипов; Часто на місці *о писарі вживають у: села Меленувского, Ходакувского, Иовхимувъ, Исипъ Юхимувъ синъ, Яковувъ синъ, Андриювъ, Антунъ, Базкувъ, Анни Костушкувни, , взагалі, це прізвище писарі пишуть по-різному Меленіевска, Мелениовски, Яна Меленовского, Меленевскихъ; Відбиття конвергенції передано досить послідовно: биша, вписане, жени, воспрыемныкъ, урожонихъ, Марини, Анни, Олени, погребеннии билы; у підсистемі приголосних відзначимо: твердість ц: працовитого, младеницу, млца (у всіх записах) але Кияниц#, Зубовця; твердість р: порадкомъ, комендара, трwхъ; давня звукосполука dj >ж: урожонихъ; ф передається через хв: Хвещенка, Хведориха, Хведоренка. Вкажемо на деякі морфологічні явища: усічені прикметникові форми чоловічого і жіночого роду: Меленовски, Екоросцински (очевидно, помилка, треба Іскоросцински), захожи, Молодецки, Чоповска, раба божа; іменники ІІ відміни чоловічого роду переважно вживаються із закінченням -у: по исповиди браку, того шлюбу; спостерігаємо поплутування флексій місцевого і давального відмінків: при храму, при храми; одиничні випадки використання писарями давніх форм: биша, wкрестихъ, сочетахъ, заповидехъ, при свидителехъ; прийменник с майже не вживається: з удовою, з панною; запозичення через польське посередництво ślub меленівські писарі передавали на письмі по-різному: шлубу, шлубне і шлюбу. Відзначені особливості не дозволяють однозначно вказати на місце народження писаря. Найімовірніше припустити, що записи вела людина, яка народилася не в Меленях. На це вказує реалізація передовсім давнього *ě. Абсолютна більшість рефлексів цієї фонеми написані через и. В цей час в мовленні поліщуків найвірогідніше ще зберігався висхідний дифтонг ql або ж виступав звужений напружений монофтонг ê. І в першому і в другому випадку поліщук (меленівець не виключення) переважно писав би е у таких випадках. Це підтверджується і веденням житомирських та овруцьких актових книг у попередні століття, де е-рефлекс абсолютно домінуючий . Написання ¾ відповідно до и взагалі може свідчити про якесь неполіське походження писаря. Не можна однозначно трактувати як суто поліське явище укання (Яковувъ, Антунъ) не залежно від наголосу, принаймні, для говірки с. Мелені воно невластиве. Більш характерними у пам’ятках за попередні століття із Середнього Полісся є написання у(ю) під наголосом при переважаючому о в ненаголошеній позиції. Написання ж у < о незалежно від наголосу варто віднести до типових суто українських . Із усіх відзначених особливостей хіба прикметникові усічені форми чоловічого роду (Меленовски, захожи) можна трактувати як поліські. Оскільки такі форми трапляються переважно у прізвищах, то, можливо, це варто пояснювати певною традицією передавання прізвищ на -ський. Польський вплив виключаємо, бо жодних інших мовних явищ, пов’язаних із польщизною, у пам’ятці не відзначено. Вочевидь, що метричні записи здійснювали самі священики. Священики, судячи із прізвищ, – приїжджі люди, судячи із мови записів метричної книги – вихідці з півдня України. В Меленях родів із прізвищами Бутрики, Заруцькі, Бавінські, принаймні від початку ХХ ст., ніхто не знає. Записи до метричної книги дають певне уявлення про тодішні соціальні відносини в с.Мелені. У Меленях жили шляхтичі Меленівські – Васяновичі, Грищенки, Стретовичі. Проте ці прізвища згадуються вкрай рідко. Ідентифікація шляхтича на основі записів здійснювалась переважно двочленною формулою – ім’я + шляхетський додаток Меленівський. Іноді до цієї двочленної формули додавався компонент з патронімічним суфіксом -енко: Василїй Хведоренко Меленевскїй, Михайло Хвещенко Меленовски. У метричній книзі лише кілька прізвищ на -ук: Яковчук. Шляхтичі Меленівські завжди супроводжуються словами шляхетно урожони панъ, люди не шляхетного стану – працовити. При шлюбному записі додається рабъ божи працовити. Шляхетно урожони панъ Янъ Меленовски поєднується в шлюбі з паннwю Тат#ною, а працовити Лаврентий - з дивкою Пелагиею. У шляхтича Меленівського при вінчанні, як правило, три свідки – всі обов’язково шляхтичі, у працьовитого два, і дуже рідко свідком виступає Меленівський. У шляхтича хрещені батьки (восприемники) – такі ж само шляхтичі, у працьовитого нерідко буває цілком стороння, випадкова людина: у працовитого Павла Слобожанина и жени wришки восприемники – Хведор захожи литвинъ и Хвеска Ковалиха. Виділення шляхтича від простолюдина відбувається і в самих іменах. Ніколи у шляхтича не трапляється на сторінках книги дружина з ім’ям: wвдушка, Пруска, wгатка, Малашка, Маруся, як і самого шляхтича не записували Гришко, Леско, Михалко. Список антропонімів, наявних у Меленівській метричній книзі Агафи# Александеръ Меленовски Анастаси# Базилиха Андрей Литвинъ Андрий Меленовски Андрий Удовинъ синъ Анна Косштушкувна Анна Чоповска Антоний Войнаровичъ Антоний (Антон) Молодецки Антунъ Андричого синъ Базилий Тваровски Галка Гарасимъ Меленовски Григорий Романенко Грипина Гришко Бhлорусъ Данило Костюченко Мел¾новски εва εвгени# εвдоки# з Недашковскихъ εвфросими# εлена Базилого дочка Зофи# Вислоухова Ианъ Романенко Їанъ Костученко Иванъ Артеменко Иванъ Коваленко Иванъ Литвинъ Иванъ Пастухъ Игнатъ Иwгапко Литвинъ Иосипъ Юхименко (Иwсифъ, Исипъ, Їсипъ Йовхимувъ синъ) Катерина Меленовска Константного дочка Катерина Сингаевская Катерина Яковиха Катерина Яна Романенка жена Кононъ Костанци# Лавринъ Литвинъ Лаврентий Туровецъ Леонъ Зубовецъ Леонъ Меленовскїй Леско Литвинъ Магдалина Марианна Молодецка Марина Захарчиха Марус# Марко Меленовски Марфа (Марц#) Матвий Литвинъ Матрона Мацей Базкувъ (Базченко) Мацей Завадцкий Маций Меленовски Микита Яковувъ синъ (Яковчукъ) Миколай Каленски Михалко Андриенко Михалко Туровецъ Михалъ Марченко Михалъ Меленевский Михалъ Хвещенко Никита Wвдушка Wгатка Ивана Литвина жена з Меленъ Wгапка Wлена з Меленевскихъ Wнисим Wришка Павелъ Павло Грищенко Мел¾новски Павло Литвинъ Павло Слобожанинъ Параскеви# Пелаги# Пруска Романъ Литвинъ Татяна Ляшщиха Татяна Лиса Теодоръ Будникъ Теwдор Меленовски Теwдор Навгадъ Теwдор Петренко Теwдор Ходакувски Томаш Петренко Уляна Хведоръ Хвеска Ковалиха еодора Якуба Марченка жена еодотъ еодота еодоси# Ковалиха юстина Андричого дочка Яковъ Поповичъ Якубъ Марченко Якубъ С | |
| Просмотров: 1210 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 1 | ||
| ||
